Як село Заливанщина стало прихистком для двох родин із Шахтарська
Війна змушує людей залишати все, що вони будували роками, й тікати в невідомість. Для чотирьох жінок — Марини Головатюк, Нелли Симонової, Раїси Калабіної та Олени Панченко — таким порятунком стало село Заливанщина. До липня вони жили у місті Шахтарську на Дніпропетровщині, а коли залишатися вдома стало надто небезпечно, жінки знайшли в Інтернеті оголошення про оренду будинку і без вагань вирушили в дорогу, аби зберегти життя.
Нове місце зустріло переселенок теплом, якого вони так потребували. Місцеві жителі відразу відгукнулися на чужу біду й оточили родини турботою. Почали приносити необхідні речі, ділитися продуктами та підтримувати теплим словом.
А коли почалися перші побутові труднощі — у будинку виникли серйозні проблеми з водою, жінки не залишилися наодинці з цією бідою. Дізнавшись про ситуацію, на допомогу прийшов місцевий підприємець Віктор Харків. Чоловік повністю за власний кошт і власними силами відновив водопостачання до оселі, повернувши родинам комфорт і віру в те, що добрих людей у світі набагато більше.
Підтримку та розраду жінки знаходять і в спілкуванні з місцевою владою. Староста старостинського округу Наталія Кравчук, діловод Ольга Марківська та бібліотекар Валентина Дзвонко стали для родин не просто посадовцями, а частими й бажаними гостями. Вони регулярно провідують нових мешканок села, цікавляться їхніми потребами, допомагають розв'язувати щоденні питання та просто розмовляють по душах, повертаючи відчуття спокою та психологічного затишку.
Ця історія — не про просто зміну місця проживання. Вона про великі серця жителів Заливанщини, які вкотре довели: українці своїх у біді не залишають. Родинам із Шахтарська довелося починати все з нуля, але завдяки щирості та допомозі нових односельців вони знову відчули себе вдома.
