Столітній ювілей святкує жителька с.Голубіївка Надія Марківна Смаль
При світлому розумі та гарній пам’яті святкує свій столітній ювілей жителька с.Голубіївка Надія Марківна Смаль. Її життя схоже на сценарій захоплюючого фільму, але написали його не талановиті сценаристи, а саме життя.
Народилася Надія Марківна в с.Збараж у багатодітній родині, в якій виховували вісім доньок та два брати. Родина була дружньою та працьовитою. Батько працював у колгоспі, мати давала раду своїм дітям. Усі діти мали талант до навчання та гарні успіхи. Але майбутні мрії та плани змінила війна. Разом із рідними дівчина потрапила в евакуацію та переїхала до Казахстану. Працювала на заводі біля станка, рятувалася від голоду та холоду.
Як тільки Надія дізналася про звільнення Вінниччини від фашистів, відразу ж вирушила в дорогу, до рідного дому. Після восьмого класу продовжила навчання у Самгородку.
А після закінчення школи дівчина подала документи до медучилища, однак випадкова зустріч з улюбленою вчителькою змінила усі плани й Надія Марківна вступила до педагогічного училища у Дрогобичі. А після навчання та розподілу продовжила свою педагогічну діяльність на Львівщині.
Невдовзі життя подарувало їй ще одну випадкову зустріч, яка змінила її життя. Якось, на літні канікули, дівчина відправилась у відпустку до рідних. По дорозі додому, у потязі, вона їхала із молодим військовим. Вродлива юнка запала у серце юнака. Хлопець дізнався у подруги ім’я своєї обраниці та де вона мешкає. А через кілька днів, гостюючи у сестри в Києві, Надія отримала листа від матері, яка просила доньку терміново повернутися додому, бо її наречений вже кілька разів приїжджав свататися.
Так на своєму сватані наречена вперше дізналася ім'я свого майбутнього чоловіка – Арсентія. Вродливий, чуйний та добрий юнак зумів полонити серце своєї коханої.
У любові та мирі подружжя прожило двадцять вісім років. Обоє здобули вищу освіту, багато років пропрацювали вчителями у школі. Не дав Бог подружжю своїх діточок, але подарував любов вихованців, повагу колег та односельців.
Воєнні травми передчасно обірвали життя чоловіка, а Надія Марківна продовжила на самоті свій життєвий шлях. У свої 99 років бабуся ще сама давала собі раду. Останній рік допомагають у побуті соціальний працівник Територіального центру та племінники. Надія Марківна має світлий розум та гарну пам'ять, цитує вірші, читає книги.
У свій столітній ювілей іменинниця приймала вітання від заступника начальника відділу освіти Калинівської міської ради Леоніда Мацери, учнів та вчителів ліцею с.Голендри. За дорученням міського голови ювілярку привітала начальник Територіального центру Наталія Бачинська. Зі щирими словами побажань та словами вдячності звернулися гості до Надії Марківни, за плечима якої довге століття її життя, частина історії України, майбутнє, яке продовжується у її учнях.
